Зміст

Діагностика і лікування.

Діагностика і лікування. Клінічне обстеження хворого. Як відомо, безплідність шлюбу приблизно в однаковому проценті випадків залежить від чоловіків і жінок. Виходячи з принципу профілактики захворювань і ранньої діагностики, шлюб слід вважати безплідним, якщо вагітність не настала протягом року подружнього життя без застосування запобіжних заходів проти неї… З а цим подружжям доцільно встановити диспансерний нагляд, не чекаючи 2—3-річного строку шлюбного життя, старанно обстежуючи при цьому і чоловіка, ї дружину.

Діагноз захворювання встановлюється на підставі анамнезу клінічного обстеження хворого і даних лабораторних досліджень.

В анамнезі слід звернути увагу на з’ясування моментів, які можуть впливати на здатність чоловіка до запліднення: захворювання уретри і статевих органів, травму органів мошонки, інфекційні захворювання (паротит, малярія, тиф та ін.), зловживання алкоголем, курінням, лікарськими речовинами (особливо гормонами), професію (робота в гарячих цехах, контакт з рентгенівським і радієвим промінням, з отрутохімікатами).

Читать далее

Відносна безплідність.

Відносна безплідність. При відносній безплідності запліднення не настає, незважаючи на те, що чоловік і дружина цілком здорові. Свідченням цього може бути наявність дітей у попередньому шлюбі.

Читать далее

Екскреторна безплідність.

Екскреторна безплідність. Причиною цієї форми безплідності можуть бути захворювання і пороки розвитку уретри, придаткових статевих залоз та сім’явивідних шляхів, а також асперматизм і патологічні зміни сімені, не пов’язані із захворюванням яєчок.

Захворювання і пороки розвитку уретри. Безплідність може бути зумовлена різко вираженим звуженням уретри, яке створює перешкоду для виділення сімені, а та- кож ретроградним затіканням сперми в сечовий міхур внаслідок девіації вивідних проток або, що буває рідко, через ослаблення тонусу внутрішнього сфінктера сечового міхура.

Читать далее

Безплідність у чоловіків та її лікування

Причини, що викликають безплідність у чоловіків, можуть бути різними. Патогенез безплідності остаточно ще не з’ясовано.

Нині розрізняють такі форми безплідності: секреторну, пов’язану із захворюванням яєчок, екскреторну, не пов’язану із захворюванням їх (І. М. Порудомінський, 1964, 1968), і відносну.

Секреторна безплідність.

Секреторна безплідність зумовлена зниженням або повним випадінням функції яєчок (гіпогонадизм). Про це докладно сказано в розділі IV цієї книги.

Читать далее

Тривалість життя сперматозоїдів

Тривалість життя сперматозоїдів у жіночих статевих органах. Піхва внаслідок кислого її секрету є несприятливим середовищем для сперматозоїдів (pH 3,5—4,2). Буферні речовини сперми швидко зв’язуються, і через 45—60 хвилин рухи сперматозоїдів припиняються (Be- Ionoschkin, 1939). Деякі автори вважають, що через цер- вікальний слиз проникають тільки ті сперматозоїди, які під час еякуляції стикаються з шийкою матки. У шийці матки, при неінфікованому слизі, середовище слабко- лужне (pH 7,26) і для сперматозоїдів найсприятливіше (Rodrigner, 1951). Сперматозоїди проходять через канал порожнини матки в її порожнину й без складових частин сперми. Особливо легко це відбувається в овуляційній фазі, коли в’язкість слизу шийки матки зменшується. За даними різних авторів, тривалість рухливості сперматозоїдів у шийці матки така: 34—41 година (Belonoschkin, 1939); 38 годин (Cochen і Stein, 1951), 40 годин (ЬоёІ, 1953).

Читать далее

Фізіологічні зміни сперми.

Фізіологічні зміни сперми. Фізіологічний стан сперми може змінюватися у зв’язку з віком. Старіння сперма- тогенної тканини яєчок, склеротичні зміни судин, фіброз власної мембрани, гіалінізація інтерстицію призводять до порушення живлення і зменшення сперматогенезу. Фізіологічне зниження інкреторної функції яєчок спричиняється до зменшення секреторної діяльності придаткових залоз і ще більшого зниження інтенсивності сперматогенезу.

Внаслідок цих змін в еякуляті зменшується загальна кількість сперматозоїдів і збільшується процент патологічних форм. У спермі зменшується кількість вуглеводів, погіршуються буферні і ферментативні властивості, що призводить до зменшення життєздатності і рухливості сперматозоїдів.

Читать далее

Фізико-хімічні властивості сперми.

Фізико-хімічні властивості сперми. Сперма, викинута протягом одного сім’явилиття, називається еякулятом. Еякулят складається із сперматозоїдів і рідкої частини — сім’яної плазми. Сім’яна плазма являє собою суміш секретів придатка яєчка, сім’явивідної протоки, сім’яних пухирців, передміхурової залози, залоз Купера й уретральних залозок. У кількісному й якісному відношенні еякулят зазнає фізіологічних змін як у різних осіб, так і у однієї й тієї ж людини. Тому для одержання вірогідніших даних слід проводити кілька досліджень підряд. Протягом 2—3 днів сперма відновлює свій склад.

Читать далее

Просування сперматозоїдів по сім’явивідних шляхах.

На всьому порівняно довгому шляху — від яєчок до викидання з уретри — сперматозоїди просуваються пасивно, не витрачаючи своєї енергії для пересування. З яєчок у придатки вони потрапляють під тиском безперервно утворюваного секрету, а також завдяки миготлиіщм рухам війок епітелію вивідних канальців (ductuli efferen- tes). У сім’явивідну протоку вони просуваються за допомогою перистальтичних рухів придатка. Під час еякуляції вміст сім’явивідної протоки проштовхується до уретри завдяки вкороченню всієї протоки, в результаті скорочення її потужної мускулатури, а також створення перешкоди зворотному відтіканню сперматозоїдів через стиснення канальцевих витків у хвості придатка.

Читать далее

Розвиток сперматозоїда

Розвиток сперматозоїда (сперматогенез). Сперматозоїди утворюються в сім’яних канальцях яєчок. Розміщені на базальній мембрані сперматогонії перетворюються в сперматоцитів першого порядку, потім у сперматоцитів другого порядку (пресперматидів) і спер- матидів, з яких розвиваються сперматозоїди.

Сперматогонії розмножуються шляхом простогй поділу (мітозу). Утворення ж сперматидів і сперматоцитів відрізняється від простого поділу тим, що в процесі його число хромосом зменшується в два рази (такий процес називається мейозом).

Читать далее

після статевого дозрівання

У підлітків після статевого дозрівання, у віці 17— 18 років, бурхливо проявляється почуттєвий компонент, а у дівчат це звичайно не відмічається. У них більш розвинута моральна сторона любові, ніж почуттєва, і це має велике значення щодо розвитку проявів статевого потягу. Але у жінок, які живуть нормальним статевим життям, здебільшого не відмічається зниження сили лібідо порівняно з чоловіками.

Читать далее

Страница 1 из 24123451020...Последняя »